Відповідальність в податковій сфері

Підставою для застосування відповідальності в будь-якій сфері є скоєння правопорушення, правопорушення – винне, протиправне діяння (дія, або бездіяльність) суб’єкта відповідних правовідносин (податкових), яке полягає в невиконання, або не належному виконанні своїх обов’язків (в податковій сфері) за що встановлена юридична відповідальність.

Ст. 109 ПКУ визначає «правопорушення» як протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів та (або) їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до не виконання, або не належного виконання вимог встановленим податковим кодексом та іншим законодавством контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи – тобто податкове правопорушення в даному випадку визначено ширше.

Об’єкт податкового правопорушення – суспільні правовідносини, які складаються в податковій сфері.

Суб’єкти податкового правопорушення – платники податків (фізичні та юридичні особи, а також їх посадові особи); податкові органи та інші контролюючі органи (митні) та їх посадові особи; особи, які сприяють сплаті податків (банки, податкові агенти).

Об’єктивна сторона – протиправні дії або бездіяльність суб’єкта:

  • Приховування об’єкта оподаткування.
  • Зменшення об’єкта оподаткування.
  • Ухилення від сплати податків у будь-якій формі.
  • Недотримання термінів сплати.
  • Неподання або не своєчасне подання декларацій, звітів, розрахунків або іншої податкової документації.
  • Недопущення перевіряючи до обстежень приміщень.
  • Несвоєчасне виконання банками платіжних доручень платників податків.
  • Безпідставне завищення об’єкту оподаткування по наслідках перевірки податковим органом.

Суб’єктивна сторона – вина.

Вина є необхідною умовою для застосування дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності. Для застосування фінансових санкцій (фінансової відповідальності) вина не є необхідною умовою, вони застосовуються як за наявності вини так і без вини лише за фактом порушення правових норм.

Відповідно до статті 111 ПКУ «За порушення законів з питань оподаткування та й іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна, кримінальна

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з податковим кодексом та іншими законами, фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових штрафів (пені)).

Ст. 112 визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності, притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи не звільняє їх (посадових осіб) за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Фінансова відповідальність (фінансові санкції) застосовуються як виною так і без вини лише по факту порушення правових норм і по спрощеній процедурі.

Ст. 113 регламентує штрафні (фінансові) санкції (штрафи) не плутати з адміністративними штрафами і штрафами, які застосовуються при притягненні до кримінальної відповідальності. Ці фінансові санкції на відміну від адміністративних штрафів не вимагають з’ясування вини як при адміністративних штрафах і складання протоколу про адміністративне порушення, при застосуванні адміністративних штрафів обов’язкове складання протоколу про адміністративне порушення, яке розглядається за процедурою передбаченою кодексом про адміністративні порушення на протязі 14 днів про місце і час розгляду обов’язково повідомляється порушник протокол складається за встановленою формою. При застосуванні фінансових санкцій передбачених ст. 113 процедура не передбачає складання протоколу вони застосовуються лише на підставі актів ревізії та доданих до нього документів і термін 10 днів на оскарження.

Пеня застосовується відповідно до Глави 12 після закінчення встановлених строків погашення грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування розпочинається від першого робочого дня наступного за останнім днем граничного строку сплати. Нарахування пені закінчується в день зарахування коштів на відповідний рахунок державного казначейства або в інших випадках погашення податкового боргу. Нарахування пені може бути зупинено відповідно до ст. 130 на термін адміністративного оскарження (але на термін судового оскарження нарахування пені зупиняється обов’язково відповідно до чинного законодавства).

Розмір пені щодо всіх обов’язкових платежів пеня нараховується у розмірі 120 річних облікової ставки НБУ на день виникнення або на день погашення податкового боргу залежно від того, яка з величин є більшою.

Правовий режим податкової застави.

Примусове стягнення податкової заборгованості звернене на майно боржника.

Податкова застава застосовується відповідно до ст. 188, 93 ПКУ відповідно до ст. 88 право податкової застави виникає відповідно до податкового кодексу та не потребує письмового оформлення (мовчки). В ПКУ податкова застава визначена як засіб забезпечення податкових зобов’язань платника податку, але за своїм правовим режимом вона є в першу чергу жорсткою санкцією, яка настає не залежно від застосування інших санкцій, а також наявності чи відсутності вини.

Відповідно до ст. 88 з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків майно платника податків, який має податковий борг передається в податкову заставу, право податкової застави виникає згідно з податковим кодексом та не потребує письмового оформлення (мовчки).

Право податкової застави виникає при не сплаті суми грошового зобов’язання по податках з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Платник податків вільно володіє і розпоряджається майном, яке знаходиться в податковій заставі, крім операцій, які потребують обов’язкового письмового узгодження з податковим органом (продаж, або інше відчуження майна, надання в оренду), використання цього майна для здійснення інвестицій, гарантій, поручительств, розміщення депозитів, виплату дивідендів, надання кредитів, ліквідація цього майна, крім ліквідації за рішенням державних органів, або в наслідок обставин не переборної дії. Майно, на яке поширюється податкова застава описується актом опису, якщо на момент опису майно відсутнє, або його вартість менша від суми податкового боргу право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде права власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Припинення податкової застави, майно платника звільняється з податкової застави з дня:

  1. Отримання податковим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу.
  2. Визнання податкового боргу безнадійним.
  3. Прийняття рішення судом в межах процедур банкрутства.
  4. Отримання адміністративного або судового рішення про скасування рішення щодо нарахування боргу в наслідок оскарження.
  5. Надання договору поруки на повну суму боргу.

Право податкової застави має приорітет перед правами всіх інших застав, які виникли одночасно з нею, або після неї.

Податковий кодекс передбачає також можливість звернення податкової заборгованості на кошти платника та на кошти дебіторів (боржники боржника по податкам) термін для повернення боргу яких вже настав.

Написати нам

 

Ваше ім'я (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Тема

Ваше повідомлення

×
Замовити дзвінок

 



×
Замовити послугу

 




×