Вступ до зобов’язального права

Зв’язаність – обмеженість. Ми постійно зв’язані обіцянками, нормами моралі, нормами звичаєвого права. Зв’язаність – підпорядкованість. Усі зобов’язання можуть мати правовий або не правовий характер (як членів родини, сім’ї). обов’язки є морального характеру і правового.

Цивільні зобов’язання на відміну від інших правових зобов’язань (податкових, кримінальних, адміністративних) регулюються нормами цивільного права і характеризуються відмінностями або особливостями.

Цивільно-правове зобов’язання – право відношення або правовий зв’язок в силу якого зобов’язаний суб’єкт (боржник) повинен вчинити на користь уповноваженого (управоможеного, кредитора) визначене законом, або договором діяння.

Цивільне зобов’язання – не передбачає обмежень свободи нанесення шкоди виннику, а носить тільки матеріальний характер.

Зобов’язальне право – система правових норм, які регулюють майнові і не майнові відносини між кредитором і боржником; складова частинна цивільного права, правові норми якої регулюють підстави виникнення, умови виконання, припинення зобов’язання та відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань (ст. 509 ЦК).

Основні функції (функція – дія, діяльність) охоронна (всебічний захист прав та інтересів учасників цивільного процесу), регулятивна, профілактична, товарообмінна.

Принцип – ідея, засада. Загально-цивільні принципи (принципи цивільного права) визначені статтею 3 ЦК України. Вони водночас є і принципами зобов’язального права. В ст. 509 є принципи добросовісності, розумності та справедливості. Принципіальності, гуманності, здійсненності. Всі принципи зобов’язального права закріплені законодавством. Під якими розуміються основоположні засади або ідеї у відповідності до яких визначаються правові норми, тобто правила. Жодна цивільно-правова норма не повинна суперечити усім принципам одночасно.

Метод – сукупність правових прийомів (способів) регулюючого впливу на поведінку суб’єктів зобов’язального права. Характеризується метод дизпозитивністю, імперативні (в окремих випадках), юридичною рівністю сторін, ініціативністю.

Основні ознаки та класифікація цивільних зобов’язань.

До основних ознак зобов’язальних правовідносин належать:

  • Особливості підстав виникнення зобов’язань (особливість полягає в тому, що найчастіше зобов’язання виникає за укладанням договору, на засадах добровільності. Суб’єктний склад (склад учасників цих відносин));
  • Особливість об’єктів цих відносин (найширше коло об’єктів перебуває в зобов’язальних правовідносинах (за винятком тих об’єктів, які вилучені з цивільного обороту));
  • Особливість цивільно-правових санкцій (особливість за порушення цивільно-правових зобов’язань (повернення завдатку, сплата штрафу, відшкодування моральної шкоди, реституція));
  • Особливість захисту порушених цивільних прав та інтересів (судовий захист, самозахист, нотаріат).

Класифікація цивільних зобов’язань.

Певна типологія поділу усього масиву зобов’язань на певні групи.

  • Залежно від підстав виникнення або набуття:
  1. Договірні;
  2. Позадоговірні (не договірні).
  • Залежно від характеру:
  1. Майнові;
  2. Не майнові.
  • Залежно від строку:
  1. Строкові;
  2. Безстрокові (невизначені строком);
  3. Довічні зобов’язання.
  • Інші:
  1. Грошові;
  2. Альтернативні;
  3. Взаємні;
  4. Факультативні.

Будь-яка класифікація повинна мати будь-яке практичне або наукове значення.

Підстави виникнення зобов’язання.

Підставами виникнення, зміни та припинення цивільних зобов’язань є цивільно-правові юридичні факти, це такі передбачені законом життєві обставини, за наявністю яких суб’єкти цивільного обігу набувають ( втрачають права та обов’язки). Юридичні факти від звичайних відрізняться тим, що звичайні не мають правових наслідків.

Всі юридичні факти поділяються залежно від вольового характеру людини на 2 групи:

  • Події (все те, що відбувається поза волею людини) можуть мати соціальний характер і природний. Приклади подій – страхові події).
  • Діяння (все те, що залежить від волі людини) можуть мати активний (дія спрямована на виготовлення нової продукції, підписання договору) характер, або пасивний (бездіяльність) не укладати, не розголошувати, не надавати, зберігати в таємниці.

В цивільному праві дії можуть бути правомірні або протиправні. І ті і інші є підставами цивільних зобов’язань.

Див. ч.3 ст. 205.

Бездіяльність може бути правомірною і протиправною. І та і інша може бути підставою цивільних зобов’язань.

Підстави виникнення зобов’язальних відносин визначені частиною другою статті 509 ЦК України. Зобов’язання виникає з підстав вказаних в статті 11 ЦК України.

Склад зобов’язальних правовідносин.

Склад – передбачає теоретичну конструкцію; схематичне зображення цивільних зобов’язальних правовідносин.

Суб’єкти – універсальне позначення носіїв прав та обов’язків зобов’язальних правовідносин. Суб’єкти включають в себе – кредиторів, боржників та третіх осіб.

Рівнозначний термін суб’єкту – учасник цивільних відносин.

Сторона зобов’язальних відносин – поняття вужче від суб’єкта та учасника.

Кредитор – будь-який суб’єкт зобов’язання, який наділений правами (продавець, перевізник, пасажир, потерпіла особа). Кредитором можуть бути усі учасники цивільного процесу без винятку і кожен зокрема. Юридичні особи також можуть бути кредиторами.

Залежно від порядку набуття прав кредитори поділяються на первісних та похідних, тобто правонаступниками.

Одночасно в одному зобов’язані може брати участь, то це – множинність кредиторів.

Один кредитор і декілька боржників – множинність боржників у зобов’язаності.

Боржники також поділяються на первісних та похідних. Ними можуть бути усі та кожний.

В реальному житті найчастіше кожен суб’єкт водночас виступає і кредитором і боржником.

Суб’єкти (учасники, які не є стороною зобов’язання) – вони можуть мати самостійні права, самостійні обов’язки. Вони можуть набувати права до кредитора, або боржника. За згоди третя особа може набути і обов’язки перед кредиторами за зобов’язаннями (поручитель, заставодавець).

Треті особи можуть з’явитися водночас з укладанням договором, або пізніше. Вони можуть перебувати як на боці кредитодавця і боржника. Може бути кілька третіх осіб.

Треті особи – стаття 511 ЦК України.

Об’єкти (ст. 177 ЦК)

Зміст зобов’язальних правовідносин – сукупність прав і обов’язків суб’єктів (права кредитора, обов’язки боржника, права і обов’язки третіх сторін).

Написати нам

 

Ваше ім'я (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Тема

Ваше повідомлення

×
Замовити дзвінок

 



×
Замовити послугу

 




×