Інститут звільнення від кримінальної відповідальності, що передбачений кримінальним законом, дозволяє не застосовувати кримінальну відповідальність (жодну з її форм) до особи. У разі звільнення від кримінальної відповідальності вплив на особу засобами кримінального покарання відрізняється від відбування покарання.
Диференційний підхід до застосування форм реалізації кримінальної відповідальності суб’єкта, що вчинив кримінальне правопорушення виправдовується існуванням цих двох правових інститутів. Звільнення винуватих від кримінальної відповідальності судами відбувається як за загальними, так і за спеціальними підставами. Звільнення за спеціальними підставами є виправданим, оскільки ці умови переплетені з специфікою протиправного діяння, що було вчинене. Застосування звільнення корисне не тільки для особи, але й для держави, адже його спеціальні умови спрощують роботу правоохоронних органів і роблять неможливим вчинення інших протиправних діянь.
Проблеми розуміння норм КК України про звільнення від кримінальної відповідальності – проблема, з якою часто зустрічаються суди. Кодекс не завжди дає відповідь на цілу низку дискусійних питань, тож саме суд формує застосування відповідних кримінально-правових норм:
- Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з каяттям. Якщо особа після вперше вчиненого кримінального проступку або нетяжкого злочину (за виключенням корупційного кримінального правопорушення) щиро розкаялася в ньому та активно сприяла розкриттю правопорушення та відшкодуванню збитків або усунені шкоди. Проте відсутність хоча б однієї з цих складових дійового каяття виключає звільнення від кримінальної відповідальності особи. Виняток встановлять лише вчинення кримінального правопорушення чи замаху на нього, внаслідок яких не завдано збитків та заподіяно шкоди.
- Примирення винного з потерпілим. Однак в разі смерті потерпілого таке примирення неможливе, адже під час вирішення питань пов’язаних з відшкодуванням шкоди у вигляді смерті як підстави для звільнення від кримінальної відповідальності ніхто інший не може висловити його волю. Іноді примирення, що відсутнє на початкових етапах, з’являється на наступних. Те, що під час розгляду справи судом першої інстанції підстави для звільнення не існували, не позбавляє апеляційний суд дати оцінку виникненню таких підстав на момент апеляційного розгляду.
- Звільнення особи на поруки колективу. При цьому варто зважати, що укладення особою цивільно-правової угоди з підприємством, організацією і установою не може бути підставою для звільнення від кримінальної відповідальності і передачі особи на поруки колективу. Однак таке звільнення допускається, якщо такий кримінальний проступок особа вчинила вперше. Під час звільнення від кримінальної відповідальності суд повинен з’ясувати у особи думку щодо такого звільнення. Рішення про звільнення ухвалюється за наявності її згоди на закриття справи на такій підставі.
- У зв’язку з закінченням строку давності. Вирішуючи це питання суди мають врахувати неможливість припинення перебігу строків давності. Лише закінчення відповідного строку давності, що сплив до того дня, коли обвинувальний вирок суду проти особи, що вчинила кримінальний проступок набрав законної сили. Строк давності може спливти як під час досудового розслідування і судового провадження, так і після проголошення обвинувального вироку суду. Перебіг строків не припиняють будь-які процесуальні дії, що продовжуються в цей час. Тож в випадку, якщо ще до дня набрання законної сили обвинувальним судовим вироком, строк давності сплив, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває щодо неї кримінальна справа.
Під час застосування спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності виникає ціла низка питань. Формування судовою практикою власного бачення щодо таких явищ є цікавим і важливим. Проте таке питання потребує окремого висвітлення.