В деяких вироках Вищого антикорупційного суду особу, яка визначалася винною за вчинення корупційного кримінального правопорушення, суд вирішував звільнити від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ч.2 ст.75 КК України. При цьому було встановлено іспитовий строк, під час якого особа не мала вчиняти інших правопорушень. В іншому випадку вона б отримала сумарне покарання як за старим, так і за новим вироком.
Очікування громадян на «тотальні посадки» призводить до жвавих дискусій щодо такої судової практики ВАКС. Для того, щоб з’ясувати законність такої практики треба проаналізувати хронологію внесення змін до ст. 75 КК.
Перший крок
Згідно з Законом України № 4652-VI від 13.04.2012 р., що набув чинності 19.11.2012р. одночасно з новим КПК України, ст.75 КК було доповнено новою другою частиною:
- Суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п’яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При цьому очевидно, що законодавець не вказав на заборону суду приймати такі рішення по корупційним злочинам.
Тим же законом в новій реакції викладена третя стаття:
- У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки. Тривалість іспитового строку та обов’язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
І знову законодавцем не було вказано на заборону суду приймати рішення при корупційних злочинах про звільнення про відбування покарання. Але мусимо розуміти, що по іншому просто не могло бути, адже поняття «корупційні злочини» на той час просто не існувало. Але в тексті ч.3 ст.75 КК України вже з’явилися два окремо виділених випадка застосування цієї статті: засудження в загальному порядку та на підставі угоди.
Другий крок
Через два роки після здійснення судочинства за новим КПК, 25.01.2015р. набув чинності Закон України № 1698-VII від 14.10.2014р., яким було уточнено положення ст.75 КК, а саме перша частина була доповнена словами «крім випадків засудження за корупційний злочин». В низці інших статей КК було зроблено аналогічні дії. Цим же законом було доповнено приміткою ст.45 КК та запроваджено поняття «корупційні дії».
Але в цьому законі законодавець не згадав по ч.2 ст.75 КК, забувши конкретизувати вимоги частин 2 і 3 цієї статті. Тим самим заборону можливості їх застосування до корупційних злочинів не було встановлено. Саме внаслідок такого формулювання ч. 2 ст75 КК України, на думку апологетів, у разі ухвалення вироку на підставі угоди щодо корупційних злочинів не підлягає застосуванню.
Третій крок
В Закон України № 2617-VIII від 22.11.2018р., що набув чинності 1.07.2020р. було внесено зміни термінологічного та уточнюючого характеру. В ч.1 і ч.3 ст.75 замість слів «корупційний злочин», «злочину» вживане «корупційне кримінальне правопорушення», «кримінального правопорушення».
Четвертий крок
Через шість років з того часу, як з’явилася категорія «корупційний злочин» 17.03.2021 набув чинності Закон України № 1231-IX від 16.02.2021р., в якому ч.1 ст.75 КК України трохи змінено. А саме текст після слів «за корупційне кримінальне правопорушення» доповнено фразою «порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Доповнення цієї статті ставило на меті посилення відповідальності за керування транспортними засобами в стані сп’яніння, запровадив тим самим ще один виняток для застосування деяких норм КК. Але зміни щодо ч.2 і ч.3 ст.75 КК України і в цей раз не були внесені.
Висновок
З огляду на те, що законодавець мав раніше і має зараз можливість внести до ч.2 ст.75 КК України потрібні зміни, тим самим встановивши законодавчий фільтр щодо її застосування до корупційних кримінальних правопорушень, зроблено цього так і не було. Отже, юридична воля і визначенність законодавця звучить наступним чином: «немає заборони суду приймати рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини навіть у випадку засудження особи за вчинення корупційного кримінального правопорушення».
Метою законодавця є заохочення до вирішення таких кримінальних справ з мінімальними витратами державних ресурсів, а також зменшення навантаження на суди і прокуратуру. При цьому для обвинувачених, що досягли угоди зі стороною обвинувачення, не існує жодних привілеїв. Оскілки такі угоди укладаються лише за їх бажанням і без жодного примусу і спрямовані на забезпечення повного, швидкого та неупередженого розслідування і судового розгляду.