Серед норм, що регулюють досудове розслідування кримінального провадження, процесуального зловживання стосуються лише дві. Згідно ч. 4 ст. 81 КПК України, якщо відвід, що заявлений повторно, має на меті затягування кримінального провадження і ознаки зловживання, суд може залишити заяву без розгляду. У ч. 10 ст. 290 КПК України розглядається зловживання через зволікання стороною при ознайомленні з матеріалами досудового розслідування.
Перешкоджання стороною звинувачення
Між тим під час досудового розслідування існує велика кількість варіантів недобросовісного поводження. Під час досудового розслідування складається парадоксальна ситуація, коли явище процесуальних зловживань є, а його нормативної регламентації немає. І це при тому, що процедура досудового розслідування визначається як процесуальна діяльність уповноважених суб’єктів і суворо регламентована.
Незважаючи на це в відкритому просторі можна почути доріканнями про те, що захисники зловживають своїми правами або перебільшують право на захист. При цьому ситуації, коли недобросовісна поведінка притаманна також і стороні звинувачення або іншим учасникам кримінального провадження, виникає все частіше.
Випадки зловживання стороною захисту і обвинувачення проявляються по різному і наслідки теж мають різні. Якщо у сторони захисту частіше це проявляється як недобросовісна реалізація процесуальних прав, представники обвинувачення умисним чином недобросовісно відносяться до виконання своїх повноважень.
Найбільш розповсюджені наступні процесуальні зловживання сторони обвинувачення:
- Відсутність реального включення необхідної інформації до інформаційно-інтеграційних систем і виконання пошуку при винесенні постанови про оголошення розшуку підозрюваного.
- Зупинка досудового розслідування з формальної причини.
- Відмова в задоволенні клопотань захисту або звинувачувального, навіть якщо вони цілком обґрунтовані.
- Маніпулятивні дії з виділенням або об’єднанням матеріалів досудового розслідування з метою економії строків.
- Відсутність прокурора на засіданнях у випадках, коли його присутність не є обов’язковою, але матеріали, які мають бути розглянуті, знаходяться в розпорядженні сторони обвинувачення.
- Умисне невизнання особи потерпілим.
Зі свого боку сторона захисту під час досудового розслідування переважно проявляє дію або бездіяльність захисника або підозрюваного, що має на меті перешкоджання своєчасного розгляду питань, що стоять перед слідчим суддею. При цьому така поведінка притаманна як підозрюваному, так і захиснику, який, як професійний адвокат, обмежений правилами професійної етики і нормами закону.
Перешкоджання стороною захисту
Хоча найбільш дієвим інструментом реалізації та захисту прав і законних інтересів особи під час досудового розслідування є скарги, заяви та клопотання, вони нерідко використовуються як інструмент перешкоджання процесу . До них відносяться:
- Неодноразові або позачергові відводи одному слідчому судді різними представниками сторони.
- Під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу подання необґрунтованих і повільне зачитування великих за обсягом клопотань.
- Відвід судді, що розглядає заяву про відвід слідчого судді.
- Використання практики ЄСПЛ, що є не релевантною але підходящої для підкріплення своєї позиції.
- Подання різними представниками сторони захисту однакових чи аналогічних клопотань .
- Так звана «фіктивна обізнаність» про судове засідання захисника чи підозрюваного. Ситуація, коли повістка про виклик не отримується, а зв’язатися по іншим каналам не представляється можливим. В цьому випадку суддя не може приступити до розгляду без підтвердження належного повідомлення про дату і час засідання, на якому обов’язково має бути присутній підозрюваний.
- Узгоджені дії різних адвокатів щодо участі в засіданні суду.
- Свідома підміна учасником даних у скарзі або клопотанні з метою обманути систему авторизованого розподілу судових справ. Подача однакових звернень з метою залишити єдине у потрібного судді т а інші маніпуляції з системою документообігу суду.
Припинення зловживань
Дієвим механізмом припинення зловживань представниками сторони обвинувачення і усунення наслідків є інститут судового контролю. Більшість випадків недобросовісності при реалізації прокурором, слідчим своїх повноважень можна оскаржити зверненням до слідчого судді. В цьому випадку слідчий суддя, що не є адресатом недобросовісної поведінки, виступає як арбітр і є активним інструментом протидії зловживанням.
Якщо процесуальні зловживання допускає сторона захисту і потерпілий, необхідний механізм протидії відсутній. Адже саме слідчий суддя і процес, що він здійснює, є об’єктами недобросовісної поведінки. Зловмисні дії чи бездіяльність під час досудового розслідування спрямовані на те, щоб завадити слідчому судді вирішити в передбачені законом строки поставлене перед ним питання. В цьому випадку слідчий суддя по закону не може впливати на таких учасників. Ускладнюється ситуація тим, що в сучасній моделі КПК відсутні обмеження щодо обсягу і кількості поданих клопотань та дієвих запобіжників від формальних аналогічних клопотань та інших проявів зловживань.
Згідно повноважень слідчого судді він не має можливості залишати без розгляду процесуальні звернення, бо це може бути приводом до відводу слідчого судді у зв’язку з «порушенням права на захист», «упередженістю слідчого судді» тощо.
Зловживання процесуальними правами притаманні обом сторонам кримінального провадження, а також іншим його учасникам. При цьому зловживання визначається як дія або бездіяльність учасника кримінального провадження під час реалізації своїх процесуальних прав, не маючи при цьому на меті досягнення правомірного результату та всупереч призначенню та зміст у прав. Ці дії завжди спрямовані на перешкоджання завдань кримінального провадження.
При цьому нормативна регламентація процесуального зловживання не має стати причиною перекосу балансу всупереч інтересам сторони захисту, коли люба діяльність захисника буде кваліфікуватися, як зловживання.