Основним компонентом міжнародного права була система норм, основним суб’єктом – держава, основна функція – регулювання, мета – мир і безпека між народами.
Реалісти – силовий компонент і владне прийняття рішень.
На сьогодні огляд на міжнародне право лише як на систему норм застарілий. Міжнародне право є широкою галуззю знань, до якої входить велика кількість підгалузь.
Міжнародне право – система юридичних норм, які регулюють міжнародні відносини з метою забезпечення миру, прав людини і співробітництва, це рішення і правові засоби їх застосування прийняті поважними суб’єктами для реалізації спільних інтересів. На відміну від національного права суб’єктами виступають – держави, міжнародні організації, фізична особа не виступає суб’єктом міжнародного права (крім деяких випадків).
Під предметом МП розуміють особливий вид соціальних відносин – це міжнародні відносини, що мають міждержавний характер. Отже, предметом міжнародно-правового регулювання є відносини між суб’єктами МП. До суб’єктів відносяться – держави, міжурядові організації, державо подібні утворення, народи і нації, що борються для самовизначення.
Об’єктом МП є відносини, що встановлюються між суб’єктами МП в частині отримання певних благ (матеріальних \ не матеріальних), об’єктом міжнародних правовідносин є все те, з приводу чого суб’єкти права вступають у правові відносини на сонові принципів і норм МП.
До характерних рис міжнародного права слід віднести такі:
- Заборона застосування сили і загрози силою.
- Мирне вирішення міжнародних конфліктів.
- Відмова від концепції, що міжнародне право – це право цивілізованих народів.
- Гнучке поєднання універсального, загального, регіонального, локального регулювання міжнародних відносин.
- Наявність ефективних механізмів створення, забезпечення і застосування міжнародного права.
Особливий характер побудови системи права:
Міжнародне право це координаційна система права, а внутрішньо державні системи виконують суборденаційну роль.
Міжнародне право тісно взаємодіє з міжнародним приватним правом. На сьогоднішній день важко найти договір де зберігаються норми тільки публічного права.
Норми міжнародного права. Міжнародне право, як особлива система права має свої певні правила функціонування, вони викладені в принципах МП, вони є загальні і спеціальні.
Загальні принципи МП – сформульовані в статуті ООН та в заключному акті 1975р.
Спеціальні – носять галузевий характер являються продовженням дії загальновизнаних принципів.
За специфікою юридичного змісту, то принципи загальновизнані є значно ширші за своїм змістом. Спеціальні є вужчі, охоплюють регулювання з конкретних сфер. Загальновизнані – менш динамічні (менше змінюються).
Функції МП:
Загальна і основна функція. Забезпечення нормального функціонування міждержавної системи. Програмування міждержавних відносин. Юридичного закріплення досягнених домовленостей. Регулювання відносин міжнародних та міждержавних організацій. Протидії існуванню і появі нових відносин і інститутів, які суперечать цілям і принципам міжнародного права. Інтернаціоналізації, полягає в розширенні зв’язків між державами. Інформаційно-виховна функція (забезпечення знаннями про зміст міжнародні правові акти, вплив на міжнародно-правову свідомість).
У практиці міжнародно-правових відносин питання обов’язкової сили МП ніколи не обговорювалось. Кожна школа доктрина МП має свої відповіді на це поставлене питання. Водночас вчені дійшли згоди в тій частині, що норми МП обов’язкові не тільки для міжнародних суб’єктів, а й і для внутрішньо національних.
До головних принципів МП, його базових засад слід віднести такі положення: договір створює право, закони повинні зобов’язувати тих, хто їх пропонує, угоди що не суперечать закону і укладені без використання обману потрібно дотримуватись у всіх відносинах, таким чином з наведеного ми бачимо те, що дотримання зобов’язань за нормами МП засноване на принципах їх добросовісного виконання згідно з МП.
Норми МП є більш консервативні ніж норми національного права. Так само як і нац. і в МП настає правова відповідальність за порушення норм.
Міжнародне право виконує такі глобальні частини: власне юридичні функції міжнародного права, тобто ті, які визначають права і обов’язки суб’єктів міжнародного права стосовно один одного, ті які впливають за зміцнення міжнародного права, міжнародної законності.
Функції взаємодії з іншими управлінськими системами, що діють у міжнародній сфері (з внутрішньодержавним правом, політикою, мораллю). Функції програмування розвитку міжнародних відносин та міжнародного права.