Основні принципи міжнародного публічного права

  1. Поняття і характерні риси основних принципів міжнародного права.
  2. Принципи, що стосуються підтримання міжнародного миру і безпеки.
  3. Принципи пов’язані з міжнародним співробітництвом держав.

Принципи міжнародного права – юридично-узагальнене правило поведінки суб’єктів міжнародного права в певній системі правовідносин. В свою чергу основні принципи міжнародного права – це система основоположних норм міжнародного права, які регулюють відносини між його суб’єктами і є критерієм правомірності міжнародного правотворчого і правозастосовного процесів, дійсності інших міжнародно-правових норм.

Основні принципи міжнародного права виконують наступні функції:

  1. Зміцнення існуючої системи міжнародних відносин і сприяння її передбачу вальному розвитку.
  2. Вони виконують функцію закріплення основних прав, обов’язків і законних інтересів суб’єктів міжнародного права.
  3. Вони забезпечують основні засади правотворчого і правозастосовного процесів, також вони визначають систему і напрямки розвитку міжнародного правопорядку.
  4. Вони виконують функцію заповнення прогалин в міжнародному праві.
  5. Вони формують і розвивають міжнародну правосвідомість.

До основних ознак принципів міжнародного права відноситься:

  1. Вони є загальновизнаними.
  2.  Основні принципи формулюють права, обов’язки і законні інтереси безвідносно суб’єктів міжнародного права.
  3. Мають перевагу перед іншими нормами цієї системи права.
  4. Формально між собою не підпорядковані.
  5. Порушення принципів міжнародного права кваліфікується, як більш серйозне порушення в порівнянні із порушенням інших норм міжнародного права.
  6. Вони застосовуються для усунення прогалин в міжнародному праві.
  7. Принципи констатують існуючий стан міжнародних відносин та формулюють головні напрямки їх розвитку, тобто виконують функцію програмування міжнародних відносин на перспективу.
  8. Функціонують лише у їх взаємодії. Вони мають комплексний характер і взаємно обумовлюють один одного.

Основні принципи міжнародного права було закріплено у Статуті ООН і Декларації «про принципи міжнародного права» 1970 року.

Статут і декларація встановили 7 основних принципів міжнародного права:

  1. Незастосування сили або загрози застосування сили.
  2. Мирного вирішення міжнародних спорів.
  3. Не втручання.
  4. В співробітництво.
  5. Рівноправ’я і самовизначення народів.
  6. Суверенної рівності держав.
  7. Добросовісного виконання зобов’язань за міжнародним правом.

1975 року заключним актом з питань безпеки і співробітництва в Європі ці 7 принципів були доповнені іще трьома:

  1. Територіальної цілісності.
  2. Поваги прав людини.
  3. Непорушності кордонів.

Кожен основний принцип міжнародного права має свій юридичний зміст, сферу застосування зі своїм конкретним об’єктом правового регулювання і мають свій механізм застосування принципу.

Незастосування сили або загрози застосування сили

Вперше був закріплений Гаазькою конвенцією «про мирне вирішення міжнародних сутичок» 1899 року. В подальшому він був закріплений у декларації «про агресивні війни» 1927 року. І в подальшому він знайшов своє відображення в статуті ООН, де зазначається, що всі члени ООН зобов’язуються в міжнародних відносинах утримуватись від загрози силою чи її застосуванні проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави так і будь-яким іншим способом, не сумісним із цілям ООН. Цей принцип покладає на державу такі міжнародно-правові зобов’язання:

  • Утримуватись від застосування сили прямої чи непрямої.
  • Утримуватись від загрози силою.
  •  Утримуватись від будь-яких дій, які є проявом сили.
  • Відмовитись від сили чи загрози сили як засобу врегулювання спорів.

Водночас статут ООН визначає випадки правомірного застосування сили:

  •  Для самооборони.
  • За рішенням Ради безпеки ООН.
  • На випадок загрози миру, порушення миру або акту агресії.

Суверенної рівності держав

Він складався і розвивався на основі двох нормативно-правових начал. Повага суверенітету і рівноправність всіх держав у міжнародних відносинах. Зокрема до юридичного змісту цього принципу входять такі складові:

  • Право держави на юридичну рівність.
  • На територіальну цілісність.
  • На свободу і політичну незалежність.
  • Право вільно обирати і розвивати свої соціальні, політичні, економічні і культурні системи.

Також цей принцип покладає на державу певні обов’язки:

  1. Держави повинні поважати правосуб’єктність інших держав.
  2. Виконувати повністю і добросовісно свої міжнародні зобов’язання.
  3. Держави не повинні нав’язувати свої правила поведінки іншим державам.

Така рівність держав ґрунтується на їх юридичній рівності, вона стосується застосування права, а не його створення.

Не втручання

Його вперше було закріплено у конвенції «Про права і обов’язки держав» 1933 року та в декларації Американських принципів 1938 року. Зокрема цей принцип покладає на суб’єктів міжнародного права такі міжнародно-правові зобов’язання:

  1. Утримуватись від безпосереднього та опосередкованого втручання у справи інших держав.
  2. Уникати як індивідуального, так і колективного втручання.
  3. Утримуватись від озброєного втручання або його загрози.
  4. Утримуватися від будь-якого військового, політичного, економічного або іншого примусу держави.
  5. Заборона організацій чи сприяння, що спрямовано на зміну державного устрою іншої держави.

Територіальної цілісності

Цей принцип вперше закріплювався в дво- сторонніх договорах держав. Потім цей принцип продовжив своє відображення в конституціях різних держав. Після того, цей принцип знайшов своє відображення на універсальному і загально визнаному рівні і був закріплений в статуті ООН. Статут ООН формулює цей принцип через заборону загрози силою або її застосування як проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави так і будь-яким іншим чином не сумісним із цілями ООН.

Зокрема, він включає в себе наступні складові:

  • Обов’язок держав утримуватись від будь-яких дій спрямованих на порушення національної єдності та територіальної цілісності інших країн.
  • Територія держави не повинна бути об’єктом військової окупації.
  • Територія будь-якої держави не повинна бути набуттям іншої держави, що відбулось в наслідок застосування сили чи загрози такою силою. Територіальні набуття, що отримані в наслідок застосування сили чи її загрози не визнається.

Таким чином цей принцип покладає на державу зобов’язання поважати територіальну цілісність, політичну незалежність і єдність будь-якої держави.

Водночас, цей принцип забороняє:

  • Перетворювати територію інших держав в об’єкт окупації.
  • Застосовувати силу в порушенні міжнародного права.

Непорушності державних кордонів

Зокрема він покладає на суб’єктів міжнародного права такі обов’язки:

  • Визнати існуючі кордони держав-учасниць НБСЄ, як юридично встановлених згідно з міжнародним правом.
  • Відмовитись від будь-якого територіального домагання або дій спрямованих на зміну державних кордонів.
  • Відмовитись від будь-якого зазіхання на існуючі кордони як станом на 1975 року так і на майбутнє.
  • Зміна кордонів має відбуватись добровільно та за взаємною згодою держав-учасниць.

Мирного врегулювання спорів

В статуті ООН записано, що всі члени ООН вирішують свої міжнародні спори винятково мирними засобами. З метою того, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир і безпеку.

Зокрема цей принцип поклав на держави такі міжнародно-правові зобов’язання:

  1. Вирішувати всі свої суперечки, спори, розбіжності виключно мирними засобами.
  2. Врегульовувати спори в найкоротший строк.
  3. Утримуватись від ультимативності.

Зокрема до міжнародних мирних засобів використовують:

  • Переговори.
  • Розслідування.
  • Добрі послуги.
  • Судове розслідування.
  • Та інші.

Поваги прав і основних свобод людини

Покладає на суб’єктів міжнародного права такі обов’язки:

  • Поважати права людини і основні свободи.
  • Сприяти і розвивати ефективному здійсненню прав людини.
  • Обов’язок прийняття державою необхідних законодавчих актів для забезпечення міжнародно-визнаних основних прав і свобод.
  • Обов’язок держави гарантувати людині ефективні засоби захисту своїх прав.

Рівноправ’я та право народу розпоряджатися власною долею

Включає:

  • Обов’язок поважати рівність народів і націй.
  • Обов’язок поважати право самостійно розпоряджатися власною долею. Право народу і націй вільно розпоряджатись своїми природними ресурсами і багатствами.

Співробітництва

Включає:

  • Співробітничати до відповідних цілей і принципів ООН.
  • Співробітництво повинно відбуватися на умовах рівності.
  • Повинно сприяти взаємному розумінню та добросусідству.
  • А також сприяти скороченню в економічному розвитку країн.

Добросовісного виконання міжнародних зобов’язань.

Кожна держава зобов’язана добросовісно виконувати свої зобов’язання за:

  1. Статутом ООН.
  2. Загальновизнаними принципами МП.
  3. Міжнародними договорами.
Написати нам

 

Ваше ім'я (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Тема

Ваше повідомлення

×
Замовити дзвінок

 



×
Замовити послугу

 




×