«Білокомірцеві» злочини

білокомірцеві злочини

Одним з найнеприємніших для звичайної людини видів протиправної діяльності є так звані «білокомірцеві» злочини. Стикнувшись з ними, громадянин відчуває себе безсилим, оскільки боротись з ними надзвичайно важко. Часто в такій ситуації буває майже неможливо добитися справедливості та захистити власні інтереси. Навіть якщо злочин буде викрито, той, хто його скоїв, може не понести заслуженого покарання та «вийти сухим з води». Тому, якщо ви потрапили в таку ситуацію, вам необхідно звернутися по допомогу до висококваліфікованого юриста, який зможе відстояти ваші інтереси в суді та прослідкувати за тим, щоб злочинця було покарано. Свою підтримку в таких справах вам пропонує адвокатське об’єднання «Бачинський, Коломієць і партнери». Ми зробимо усе можливе, щоб вам допомогти.

Що таке «білокомірцеві» злочини

Поняття «білокомірцевого» злочину було введено американським кримінологом Едвіном Сатерлендом у сорокових роках двадцятого сторіччя. Він висунув концепцію, згідно якої багато так званих «білих комірців», себто людей з високим соціальним статусом, бізнесменів, посадовців, політиків, здійснюють надзвичайно шкідливі для суспільства злочини. Згідно Сатерленду, така протиправна діяльність наносить соціуму значно більші збитки, ніж звичайні повсякденні правопорушення. Також він відмітив, що «білі комірці» зазвичай залишаються непокараними, оскільки цю частину суспільства рідко притягають до відповідальності. Він розвинув цю концепцію у своїй книзі 1949-го року «Злочинність білих комірців», та закликав вести з протиправною діяльністю такого роду не менш серйозно боротьбу, ніж із повсякденною («синьокомірцевою») злочинністю. Також він пропонував зробити злочини «білих комірців» об’єктом досліджень кримінологів.

«Білокомірцевою» протиправною діяльністю називають злочини, здійснені людьми, що мають високий статус у суспільстві, себто політиками, бізнесменами, чиновниками. Зазвичай такі злочини пов’язані із фіктивною економікою. Тобто ці люди користуються своїм соціальним статусом та доступом до грошових ресурсів задля власної вигоди та збагачення. Зазвичай до найпоширеніших «білокомірцевих» злочинів відносять наступні правопорушення:

  • Шахрайство в сфері економіки;
  • Хабарництво;
  • Промислове шпигунство;
  • Несплата податків;
  • Хибне банкрутство;
  • Підробка документів, печаток, підписів, та ін.;
  • Службова недбалість.

В сучасній Україні офіційно йде серйозна боротьба із цим типом протиправної діяльності. Однак на практиці викрити та притягнути до відповідальності злочинця буває надзвичайно важко. Для цього потрібні найкращі спеціалісти у сфері юриспруденції.

Економічне шахрайство

Шахрайством називають привласнення чужої власності або права на неї, шляхом обману або зловживання довірою. Шахрайство може бути активним, коли особа свідомо спотворює факти; або пасивним, якщо вона їх замовчує. Результатом цих дій стає те, що жертва сама, добровільно, передає свою власність шахраєві, опираючись на хибні дані, видані ним, що обіцяють певну вигоду для жертви. Шахраї вважаються своєрідною «елітою» серед злочинців. Зазвичай вони володіють високим інтелектом, неабиякими пізнаннями у найрізноманітніших сферах, таких, як економіка, психологія, та інші.

Існує величезна кількість варіантів шахрайських схем, починаючи від звичайної гри в наперстки, і закінчуючи складними висококласними схемами в економічних, банківських та біржових системах, в які залучені мільярди доларів.

Одним із найяскравіших прикладів «білокомірцевого» шахрайства є «фінансова піраміда». Це структура, в якій прибуток учасників реалізується за рахунок постійного притоку фінансів. Прибуток перших учасників береться із вкладів наступних. Зазвичай такі структури обіцяють велику вигоду своїм учасникам, однак підтримувати велику прибутковість впродовж значного часового періоду неможливо, як і виконати зобов’язання перед усіма учасниками піраміди. Зазвичай невелика кількість засновників, що знаходить на «вершині» «піраміди» отримує колосальний прибуток, учасники, що найближче до них отримують менше, а ті, хто знаходиться біля «підніжжя» просто втрачають свої гроші. Така схема працює за рахунок того, що чим далі від «вершини», тим більше людей. В дев’яностих роках, на пострадянському просторі з’явилась піраміда «МММ», заснована Сергієм Мавроді. В результаті її діяльності постраждало п’ятнадцять мільйонів чоловік. Це якнайкраще ілюструє глобальність «білокомірцевих» злочинів. Жоден звичайний злочинець не зміг би добитись такої кількості жертв. В Україні створення фінансових пірамід заборонене.

Окрім «пірамід» існує ще дуже багато прикладів шахрайства у сфері економіки. Більшість із них працюють за рахунок бажання людей зекономити або швидко збагатитись. Часто шахрайство поєднується з іншими злочинами. Зазвичай останні також відносяться до «білокомірцевих» (підроблення документів, хабарництво та ін.), але в крайньому випадку шахрай може здійснити і звичайний злочин (викрадення документів, убивство, і т.д.).

Отримання хабара

Хабарництво є, напевно, найбільш розповсюдженим типом «білокомірцевих» злочинів на території України. Хоч воно і вважається злочином та карається за ст. 368 ККУ, велика кількість хабарників уникає заслуженого покарання, саме завдяки розповсюдженості цього злочину серед чиновників та урядовців.

Хабар – це певна цінність, яка передається посадовій особі в обмін на дії в інтересах, того, хто його дає. Зазвичай в якості хабаря виступають гроші, але можливі і інші варіанти. Наприклад, ним може бути цінний предмет. Також хабар може бути і нематеріальним – виконанням або невиконанням якихось дій. В обмін на нього той, хто його отримує (хабарник), використовує своє службове положення для того, щоб підтримати інтереси особи, яка дає хабар. В такій ситуації можливі два варіанти. В першому посадовець зловживає положенням задля того, щоб надати особі переваги, на які та не має права. В другому ж, хабарник вимагає винагороду за дії, які і без неї зобов’язаний зробити, і, у випадку якщо не отримує її, ігнорує свої обов’язки або свідомо виконує неправильно.

Одним з різновидів хабара вважається так званий «відкат». В цьому випадку посадовець приймає рішення, яке дозволяє особі заключити контракт на постачання товару або послуги. Взамін особа віддає посадовцю певну частину коштів, які будуть зароблені завдяки цьому контракту. Сума може бути як фіксованою, так і відсотком від прибутку.

У різних країнах різні погляди на хабарництво. Так, в західному суспільстві, в тому числі і в Україні, хабаром вважаються будь-які (в тому числі і нематеріальні) цінності, отримані посадовцем від зацікавленої сторони. В Азії, натомість, хабаром вважається лише готівка. Велику роль формуванні цієї різниці, можливо, зіграли різні традиції. Так, у Японії відмова від подарунку вважається проявом неввічливості і є сильною образою для дарувальника.

Високий рівень хабарництва називають корупцією. Корупція розповсюджена в багатьох слаборозвинених країнах, серед яких держави Латинської Америки, Азії, Африки та пострадянського простору, в тому числі й Україна. Ця проблема є дуже актуальною в останні роки. Боротьба з корупцію проводиться на державному рівні, стає предметом безлічі дискусій та дебатів. На жаль, за довгий час вимагання хабарів посадовцями стало нормою. Якщо ви стали жертвою хабарника, потрібно прикласти усі зусилля задля того, об відстояти свої інтереси в суді. Для цього варто найняти хорошого адвоката.

Промислове шпигунство

Шпигунством називають нелегальне отримання секретних даних. На промисловому рівні воно проявляється в вербуванні співробітників компанії-конкурента або засилання в її штат своїх агентів. Метою цього зазвичай є отримання документації, секретної інформації про проекти та договори та подальше використання її для отримання переваги на ринку. Часто елементами промислового шпигунства можуть бути шантаж, нелегальне проникнення, викрадення документів та носіїв інформації, стеження за допомогою агентів або технічних приладів, а також хакерство та інші типи злочинів у сфері інформаційних технологій.

Така діяльність є протиправною, оскільки пов’язана з іншими злочинами і шкодить здоровій конкуренції та вільному ринку. Часто метою промислового шпигунства є знищення конкурентів та утворення монополії.

Несплата податків

Кожен підприємець зобов’язаний сплачувати певні кошти в державний бюджет. Розмір податків залежить від багатьох факторів, таких як прибуток компанії, зарплата персоналу та інше. Часто, задля того, щоб отримати більшу вигоду, підприємці ухиляються від сплати частини або повної суми податків. Для цього використовуються різні методи. Ось деякі з них:

  • Фальсифікація декларацій – свідоме применшення прибутку компанії в офіційній документації, з метою зменшення суми податку. Така діяльність вважається службовим підробленням і карається за ст. 366 ККУ.
  • Так звана «чорна зарплата», коли працівник отримує частину своєї платні неофіційно (зазвичай готівкою). Ця частина не вказується в офіційних деклараціях, тому з неї не платяться податки.
  • Використання неофіційних банківських рахунків з метою приховати частину фінансових операцій, щоб не платити з них податки.

Фіктивне банкрутство

Банкрутством називають неспроможність компанії виконати свої боргові зобов’язання. В такому випадку, майно цієї організації розподіляється між кредиторами. Іноді правління компанії вирішує зробити завідомо хибну заяву про банкрутство, задля того, щоб уникнути боргових виплат. Таке банкрутство називається хибним. За теперішнім українським законодавством за такі дії передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу, розміром до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Службове підроблення

Інколи, задля отримання матеріальної або іншої вигоди, особи, що займають певну посаду в державній або приватній організації, підробляють документи, підписи, печатки та інше. Це дозволяє їм виконувати операції, на які у них немає права, замовчувати істинну і подавати хибну інформацію в офіційній документацій, ухилятись від виплати податків та виконання боргових зобов’язань. Така діяльність є протиправною. Вона карається за ст. 366 ККУ та ст. 358 ККУ. В першій говориться про фальсифікацію даних в документах, в другій же про підробку самих документів, печаток та підписів.

Службова недбалість

Ситуацію, коли невиконання або неналежне виконання посадовцем своїх обов’язків стає причиною порушення прав чи інтересів громадян, держави або юридичних осіб називають службовою недбалістю. Вона є єдиним службовим злочином, який здійснюється лише з необережності. Його причиною стає злочинна самовпевненість особи або злочинна недбалість. В першому випадку, особа знає про можливі ризики своєї діяльності, але надіється оминути неприємні обставини завдяки везінню чи власним силам. В другому ж, вона не прораховує можливих ризиків, хоча має обов’язок зробити це. Такі правопорушення караються за статтею 367 ККУ.

Як боротися із «білими комірцями»

Одною з найголовніших особливостей даного типу злочинів є те, що «білі комірці» досить часто уникають заслуженого покарання, в силу свого матеріального або соціального становища, високої посади, знайомств і так далі. Однак боротись з ними можливо і потрібно, оскільки є великий шанс знову стати жертвою того самого злочинця. Ці люди користуються владою, яку довірив їм український народ задля власного збагачення, нехтуючи інтересами та правами цього народу. Саме тому, якщо ви стали жертвою подібного злочину, потрібно зробити усе, щоб покарати винного. Хоч на перший погляд це і видається неможливим, однак у вас є досить великий шанс, якщо ви користуєтесь кримінально-правовим захистом адвокатського об’єднання «Бачинський, Коломієць і партнери». Наші професіонали мають величезний досвід боротьби з найхитрішими «білими комірцями». Довірте нам захищати вас в суді, щоб в подальшому спати спокійно.

Написати нам

 

Ваше ім'я (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Тема

Ваше повідомлення

×
Замовити дзвінок

 



×
Замовити послугу

 




×