Правові засади державного кредиту

Державний кредит є інститутом особливої частини фінансового права, який об’єднує і врегульовує однорідну групу фінансових правовідносин з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, банків, заощаджень населення на загальнодержавні потреби і є однією з форм участі фізичних і юридичних осіб в утворенні загальнодержавного фонду держави.

Державний кредит реалізується в формах державних позик. Відносини з приводу одержання державних позик, що встановлюються між державою з однієї сторони і населенням та юридичними особами з іншої сторони характеризуються такими особливостями:

  1. При державних позиках позичальником є держава, яка залучає грошові кошти для своїх потреб на засадах зворотності. Юридичні та фізичні особи, які надають державі свої кошти в тимчасове користування виступають кредиторами держави.
  2. Держава-позичальник в односторонньому порядку встановлює умови випуску, терміни, порядок реалізації і погашення позик, вона також визначає свої обов’язки по сплаті прибутку за користування позиченими коштами.
  3. Державні позики не забезпечуються заставою чи будь-якими іншими матеріальними цінностями, вони гарантуються фінансовими ресурсами держави. Щорічно в законі про державний бюджет передбачається певні суми сплати прибутків і погашенню позик.

Види позик:

  • За характером емітента:
  1. Державні (випускаються урядом).
  2. Місцеві або муніципальні (випускаються місцевими органами).
  • За власниками цінних паперів:
  1. Такі, які реалізуються тільки серед населення.
  2. Такі, які реалізуються тільки серед юридичних осіб.
  3.  Універсальні, які реалізуються як серед фізичних, так і серед юридичних осіб.
  • За формою сплати прибутку:
  1. Відсоткові.
  2. Дисконті (доходом є різниця між ціною придбання і номінальною вартістю, яка відшкодовується при погашенні).
  3. Виграшні (прибуток отримується у вигляді виграшу).
  4. Безвідсоткові або цільові (прибутки не передбачаються, але гарантується отримання дефіцитного товару).
  • За термінами погашення:
  1. Короткострокові (до 1-го року).
  2. Середньострокові (до 5-ти років).
  3. довгострокові (понад 5 років).
  • За формою залучення:
  1. Грошові.
  2. Натуральні.
  • За методом розміщення:
  1. Добровільні (вільно продаються, вільно купуються).
  2. За підпискою.
  3. Примусові.
  • За способом зовнішнього оформлення:
  1. Облігаційні.
  2. Безоблігаційні.
  3. У вигляді записів на електронних рахунках (в електронних дипозитаріях).

Нормативні акти:

  1. Бюджетний кодекс.
  2. Закон «про державний внутрішній борг».
  3. Закон «про цінні папери і фондовий ринок».
  4. Підзаконні нормативні акти компетентних державних органів.

Цінні папери, які випускають при здійсненні державних позик:

  1. Облігації – цінний папір, який засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого відсотка. Якщо інше не передбачено умовами випуску. Рішення про випуск облігацій приймається урядом, або місцевими радами.
  2. Казначейські зобов’язання – державним борговим цінним папером, що випускається на пред’явника, розміщується на добровільних засадах серед населення і засвідчує її власником грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу. Довгострокові і середньострокові казначейські зобов’язання випускаються за рішенням уряду, короткострокові за рішенням мінфіну.
  3. Казначейські векселі – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Казначейські векселі видаються в рахунок фінансування витрат державного бюджету. Векселедавцем і платником по них виступає головне управління державного казначейства.

Учасники ринку цінних паперів:

  1. Міністерство фінансів, як емітент та гарант своєчасного погашення, що діє від імені уряду.
  2. Національний Банк України, виконує обов’язки генерального агента з обслуговування та погашення державних облігацій, а також виступає в якості дилера.
  3. Дилери, функції яких виконують комерційні банки.
  4. Інвестори, фізичні і юридичні особи, які не є дилерами і купують облігації з правом власності.
Написати нам

 

Ваше ім'я (обов'язково)

Телефон (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Текст запитання

×
Замовити дзвінок

 



×
Замовити послугу

 




×