Державний кредит є інститутом особливої частини фінансового права, який об’єднує і врегульовує однорідну групу фінансових правовідносин з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, банків, заощаджень населення на загальнодержавні потреби і є однією з форм участі фізичних і юридичних осіб в утворенні загальнодержавного фонду держави.
Державний кредит реалізується в формах державних позик. Відносини з приводу одержання державних позик, що встановлюються між державою з однієї сторони і населенням та юридичними особами з іншої сторони характеризуються такими особливостями:
- При державних позиках позичальником є держава, яка залучає грошові кошти для своїх потреб на засадах зворотності. Юридичні та фізичні особи, які надають державі свої кошти в тимчасове користування виступають кредиторами держави.
- Держава-позичальник в односторонньому порядку встановлює умови випуску, терміни, порядок реалізації і погашення позик, вона також визначає свої обов’язки по сплаті прибутку за користування позиченими коштами.
- Державні позики не забезпечуються заставою чи будь-якими іншими матеріальними цінностями, вони гарантуються фінансовими ресурсами держави. Щорічно в законі про державний бюджет передбачається певні суми сплати прибутків і погашенню позик.
Види позик:
- За характером емітента:
- Державні (випускаються урядом).
- Місцеві або муніципальні (випускаються місцевими органами).
- За власниками цінних паперів:
- Такі, які реалізуються тільки серед населення.
- Такі, які реалізуються тільки серед юридичних осіб.
- Універсальні, які реалізуються як серед фізичних, так і серед юридичних осіб.
- За формою сплати прибутку:
- Відсоткові.
- Дисконті (доходом є різниця між ціною придбання і номінальною вартістю, яка відшкодовується при погашенні).
- Виграшні (прибуток отримується у вигляді виграшу).
- Безвідсоткові або цільові (прибутки не передбачаються, але гарантується отримання дефіцитного товару).
- За термінами погашення:
- Короткострокові (до 1-го року).
- Середньострокові (до 5-ти років).
- довгострокові (понад 5 років).
- За формою залучення:
- Грошові.
- Натуральні.
- За методом розміщення:
- Добровільні (вільно продаються, вільно купуються).
- За підпискою.
- Примусові.
- За способом зовнішнього оформлення:
- Облігаційні.
- Безоблігаційні.
- У вигляді записів на електронних рахунках (в електронних дипозитаріях).
Нормативні акти:
- Бюджетний кодекс.
- Закон «про державний внутрішній борг».
- Закон «про цінні папери і фондовий ринок».
- Підзаконні нормативні акти компетентних державних органів.
Цінні папери, які випускають при здійсненні державних позик:
- Облігації – цінний папір, який засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого відсотка. Якщо інше не передбачено умовами випуску. Рішення про випуск облігацій приймається урядом, або місцевими радами.
- Казначейські зобов’язання – державним борговим цінним папером, що випускається на пред’явника, розміщується на добровільних засадах серед населення і засвідчує її власником грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу. Довгострокові і середньострокові казначейські зобов’язання випускаються за рішенням уряду, короткострокові за рішенням мінфіну.
- Казначейські векселі – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Казначейські векселі видаються в рахунок фінансування витрат державного бюджету. Векселедавцем і платником по них виступає головне управління державного казначейства.
Учасники ринку цінних паперів:
- Міністерство фінансів, як емітент та гарант своєчасного погашення, що діє від імені уряду.
- Національний Банк України, виконує обов’язки генерального агента з обслуговування та погашення державних облігацій, а також виступає в якості дилера.
- Дилери, функції яких виконують комерційні банки.
- Інвестори, фізичні і юридичні особи, які не є дилерами і купують облігації з правом власності.