Податок на додану вартість

Податок на додану вартість – врегульований правовими нормами обов’язковий платіж у вигляді частки новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт, який платник вносить до бюджету після їх реалізації («постачання»).

Елементами доданої вартості, які підлягають оподаткуванню є:

• Прибуток;
• Заробітна плата;
• Амортизаційні відрахування;
• Внески до державних цільових фондів.

Податок на додану вартість є не прямим податком, який включається до ціни товару.

Суб’єкт податку на додану вартість (ст. 180.1):

• будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку;
• будь-яка особа, що зареєстрована, або підлягає реєстрації як платник податку (зазначену норму застосовувати виключно з урахуванням наступних пунктів цієї статті, а головне ст. 181, яка визначає загальні умови обов’язкової реєстрації);
• будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до митного кодексу (особи які імпортують товари, крім фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, а також суб’єктами підприємницької діяльності, які не є платниками ПДВ при ввезені культурних цінностей (ст. 197));
• особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;
• особа управитель майна, яка веде окремий податковий облік з ПДВ щодо господарських операцій пов’язаних з використанням майна, яке отримане в управлінні;
• соба, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, безхазяйного майна не залежно від того чи досягає вона загальної суми операцій з постачання товарів та послуг;
•  особа, що уповноважена вносити податок з об’єктів оподаткування на залізничному транспорті ( в порядку визначеним кабміном).

Ст. 181- визначає вимоги, що до реєстрації осіб як платників податку на додану вартість, тобто тих хто підлягає обов’язковій реєстрації, як платник ПДВ у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів та послуг в тому числі з використанням локальної, або глобальної  комп’ютерної мережі протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 300 000 грн.

Об’єкт оподаткування – операції платників податку:

1. операції з постачання робіт-послуг, що здійснюються на митній території України.
2. Операції з імпортом.
3. Операції з експортом.

Закон визначає базу оподаткування, яка в механізмі цього податку є необхідною, оскільки в наслідок здійснення операції постачання товарів-робіт послуг, які є об’єктом оподаткування ПДВ може з’явитися декілька величин, тому визначаючи базу оподаткування закон таким чином конкретизує об’єкт, вказуючи з якої саме величини (суми) вираховується податок.

Н-д: База оподаткування операцій з постачання товарів-послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної вартості), але не нижче звичайних цін (визначених відповідно до статі 39 ПКУ).

Ставка податку – 20% (17%).

Нульова ставка – платник включає ПДВ сплачений в ціні матеріалів до податкового кредиту і таким чином відшкодовує цю суму з бюджету.

Формула нульової ставки:

Податкове зобов’язання – податковий кредит =  сума до бюджету.

Податкове зобов’язання – сума нарахованого податку відповідно до здійснених операцій постачання товарів-робіт послуг.

Податковий кредит – сума на яку платник має право зменшити податкове зобов’язання перед бюджетом, він включає суму ПДВ сплаченого в ціні матеріалів, сировини та послуг, або робіт, які придбав платник податку для здійснення власної господарської діяльності, якщо різниця між податковим зобов’язанням і податковим кредитом має від’ємне значення вона відшкодовується платнику з державного бюджету, або за його бажанням може бути зарахована в рахунок наступних платежів з цього податку.

Закон визначає операції, які не є об’єктом оподаткуванням ПДВ, це операції, які за формою відповідають визначенню об’єкту оподаткування, а фактично при їх здійсненні ніякої новоствореної вартості не з’являється.

Н-д: емісія та продаж акцій для створення статутного фонду підприємства, або купівля-продаж, реорганізація (злиття, приєднання) підприємств.

Податок сплачується з використанням податкової накладної, вона складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках, з яких оригінал видається покупцю, копія – продавцю.

Податкова накладна виконує дві функції:

• Вона є звітним податковим документом.
• Одночасно вона є розрахунковим документом.

Податкову накладну може виписувати лише особа, зареєстрована як платник ПДВ. Реєстрація здійснюється шляхом подання до податкового органу за місцем розташуванням підприємства, або проживання підприємця реєстраційної заяви. Податкові органи ведуть окремий облік платників ПДВ.

Терміни сплати встановлюються залежно від обсягу  оподатковуваних операцій з постачання товарів-робіт послуг за попередній календарний рік, якщо цей обсяг більший 7200 неоподаткованих мінімумів строк сплати становить 1 календарний місяць, якщо більше, то за вибором платника встановлюється або місячний, або квартальний термін.