ПОДАТКОВА АМІНІСТІЯ 2021-2022 В УКРАЇНІ

21 липня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету».

Законом впроваджено т. з. «податкову амністію» – одноразову можливість для платника легалізувати активи та бути звільненим від відповідальності за несплату податків з тих доходів, що є джерелами набуття об’єктів декларування. Для цього потрібно буде задекларувати активи, а також сплатити з їх вартості єдиний збір.

Але почнемо по порядку.

ЩО ТАКЕ ПОДАТКОВА АМНІСТІЯ?

Поняття податкової амністії

Податкова амністія добре відома у тій чи інший конфігурації у всьому світі. Її називають також «амністія капіталів» (tax amnesty), «економічна амністія» тощо.

Хоча первинно амністія капіталів передбачає суто легалізацію активів, у той час як власне податкова амністія орієнтована на «прощення» несплачених податків, їх «підбиття» під загальний термін нерідко є виправданим. Справа у тому, що у сучасному світі податкова амністія (у вузькому значенні) у переважній більшості поєднується із амністуванням капіталів. Все частіше вони стають нерозривними та взаємодоповнюючими.

Цікаво, що перша податкова амністія відбулася принаймні ще у першій половині другого тисячоліття до н. е. – мова йде про наказ Вавілонського царя Аммі-цадука «Про справедливість», яким скасовувалися окремі борги зі сплати оренди, позик, податків та відповідальність за них.

Прощення боргів і скасування деяких податків повинно було вирішити дві проблеми: запобігти розвалу економіки через надмірно велике боргове навантаження на приватних осіб (звичайний розмір процентної ставки на ячмінь становив 33,3%, а на срібло – 20%) і не допустити акумулювання занадто великих багатств в руках вузької групи людей.

Сучасні цілі податкових амністій

Серед сучасних цілей податкової амністії найчастіше називають:

поповнення державного бюджету;
детінізацію економіки;
репатріацію капіталів;
стабілізацію стану боржників;
підвищення податкової культури та покращення засад і механізмів взаємовідносин держави із платниками;
профілактику податкових злочинів та інших правопорушень.

У пояснювальній записці до законопроекту необхідність його прийняття обґрунтовується цілями «детінізації економіки, створення передумов для подальшої імплементації в Україні Плану протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування (Плану дій BEPS) для боротьби з розмиванням бази оподаткування і переміщенням прибутків за кордон, а також заходів з лібералізації валютного регулювання».

У червні 2021 року Данило Гетьманцев назвав три основних мети проведення амністії: повернення грошей в українську економіку, «відбілення» коштів та «фіскальний ефект».

Що ж до сподівань на «фіскальний ефект» – поповнення бюджету, то ще раніше Денис Шмигаль заявляв про те, що Уряд розраховує, що це будуть значні суми та сподівається, що мільярди гривень.

Критика податкових амністій

Зважаючи на те, що більшість амністій у світі не виправдовували покладених на них сподівань, а успіхи були одиничними та ситуативними, сьогодні багато хто взагалі заперечує їх здатність принести бодай якийсь виправданий ефект. Нерідко наголошують, що замість сприяння створенню податкової дисципліни, амністії призводять до протилежного ефекту. Вони певною мірою нівелюють старання чесних платників та можуть викликати у них нігілізм. У той же час у осіб які ухилилися від сплати виникає враження всепрощення та очікування наступних амністій. Також одним із ризиків застосування податкової амністії є легалізація доходів,отриманих незаконним шляхом.

Особливо це стосується мало розвинутих держав та держав із перехідною економікою, які полюбляють проводити амністії у сподіваннях на хутке наповнення бюджету, однак не мають дієвих запобіжників наведеним ризикам. Загальновизнано, що амністія не може приносити очікувані ініціаторами плоди, якщо у суспільстві є питома недовіра до влади, а тому більші шанси на ефективність мають новітні молоді уряди та партії.

Однак при цьому більшість амністій започатковувались країнами із не самими розвинутими економіками або у кризові періоди, що вже впливає на низький рівень довіри населення.

Окремі приклади інших держав

Саме недовіру до влади називають однією із основних причин провальної амністії у Грузії у 2005 році. Тоді статки задекларувало всього 8 осіб, а бюджет отримав лише 35000 доларів при тому, що очікували 4 000 000. Прикладами найуспішніших амністій, на які посилається сучасна українська влада, є Аргентина та Індонезія у 2016-2017 роках. В Аргентині тоді вдалося зібрати 9,5 мільярдів доларів із задекларованих 116, а в Індонезії 8 мільярдів із 366 задекларованих.

ЯК ПОДАТКОВА АМНІСТІЯ ВІДБУВАТИМЕТЬСЯ В УКРАЇНІ?

Що амністується?

Амністуватися буде несплата / неповна сплата фізичними особами податків з доходів або їх недекларування у будь-який податковий період до 1 січня 2021 року.

Спосіб отримання амністії

Спосіб отримання амністії – подання декларації та сплата єдиного збору. Строк декларування починається з 1 вересня 2021 року та триватиме до 1 вересня 2022 року. Строк сплати збору – 30 днів з дати подання декларації.

Декларант також має право на розстрочку зі сплати збору (тоді підвищується ставка). У такому випадку сплата проводитиметься трьома рівними платежами, що здійснюються у строки:

протягом 30 днів з дати подання декларації;
до 1 листопада 2023 року;
до 1 листопада 2024 року.

У разі несплати або сплати в неповному обсязі збору в установлений строк декларація вважається неподаною.

Суб’єкти декларування

Отримати амністію можуть фізичні особи:

резиденти;
не резиденти, що були резидентами на момент набуття активів чи доходів, за які були набуті активи, і які відповідно до Податкового кодексу є чи були платниками податків.

При цьому, не можуть бути декларантами фізичні особи, які:

станом на 1 вересня 2021 року малолітні, неповнолітні, обмежено дієздатні, недієздатні;
відповідно до антикорупційного законодавства подавали або мають подавати декларації за будь-який рік, починаючи з 1 січня 2005 року (крім тих, які зрештою не були чи на момент декларування ще не отримали відповідну посаду);
підпали під застосування санкцій відповідно до Закону «Про санкції».

Активи, що декларуються

Об’єктами декларування є грошові активи, майно та майнові права, що на момент подання декларації належать декларанту та знаходяться як на території України так і поза її межами.

Для цілей амністії грошовими активами вважаються:

кошти на банківських рахунках;
електронні гроші;
письмово підтверджені права грошової вимоги до юридичної особи;
нотаріально підтверджені права грошової вимоги до фізичної особи;
банківські метали;
пам’ятні банкноти та монети.

Які доходи вважатимуться амністованими без декларування?

Такими є доходи, за рахунок яких набуті наступні активи:

активи, сумарна вартість яких не перевищує 400 тисяч гривень станом на дату завершення періоду декларування;
розташовані в Україні та належні фізособі станом на дату завершення амністії:
квартирна нерухомість, загальна площа якої не перевищує сукупно 120 м²,
майнові права на майбутню квартирну нерухомість у багатоквартирному житловому будинку, загальна площа якої не перевищуватиме сукупно 120 м²;
житловий будинок (будинки), загальна площа якого (яких) сукупно не перевищує 240 м²;
майнові права на майбутній житловий будинок (будинки), загальна площа якого (яких) сукупно не перевищуватиме 240 м², за умови наявності у декларанта права власності на земельну ділянку відповідного цільового призначення;
нежитлові будинки некомерційного призначення, загальна площа яких не перевищує 60 м²;
незавершене будівництво нежитлових будинків некомерційного призначення, загальна площа яких не перевищуватиме 60 м²;
земельні ділянки, сукупний розмір яких по кожній окремій ділянці не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121Земельного кодексу України.
належний фізособі станом на дату завершення амністії один транспортний засіб особистого некомерційного використання, крім :
ТЗ середньоринковою вартістю 400+ тисяч гривень;
ТЗ для перевезення 10+ осіб включаючи водія;
легкового авто з об’ємом циліндрів 3+ тисячі см^;
мотоцикла з об’ємом циліндрів понад 800 см³;
літака, гелікоптера, яхти, катера.

Активи, що не можуть декларуватися

готівкові кошти;
активи на рахунках фінансових установ / території / із джерелом походження з країни-агресора;
активи отриманні фізособою внаслідок вчинення діяння з ознаками кримінального правопорушення, крім:
ухилення від сплати податків та зборів;
ухилення від сплати ЄСВ;
порушення валютного законодавства;
порушення п. 12 ст. 50 Закону «Про захист економічної конкуренції» (концентрація без дозволу Антимонопольного комітету України);
активи щодо яких стосовно фізособи почате слідство або судове провадження за статтями Кримінального кодексу України:
212 (ухилення від сплати податків та зборів)
212 ^-1 (ухилення від сплати ЄСВ)
366(службове підроблення) (щодо податкової та фінансової звітності, митних декларацій);
367(службова недбалість) (якщо порушення допущене у сфері, контроль якої покладено на фіскальні органи);
активи щодо яких стосовно фізособи почате судове провадження за статтями Кримінального кодексу України:
258 ^-5 (фінансування тероризму);
306 (використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних та інших подібних речовин);
ч. ч. 1-2 ст. 368^-3(пропозиція, обіцянка чи дача хабара службовій особі приватної юридичної особи);
ч. ч. 1-2 ст. 368^-4 (пропозиція, обіцянка чи дача хабара особі що надає публічні послуги);
368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання хабара службовою особою);
368 ^-5 (незаконне збагачення);
369(пропозиція, обіцянка чи надання хабара службовій особі);
369 ^-2(зловживання впливом)
активи що підлягають стягненню як необґрунтовані в порядку глави 12розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Чи перевірятиметься джерело походження?

В декларації не зазначається інформація про джерела одержання активів. Податкова перевірка джерела отримання доходів, за які було одержано активи не проводитиметься.

Яким є єдиний збір?

Базою єдиного збору є вартість задекларованих активів.

Вартість активів визначається декларантом. Декларант зобов’язаний додати копії документів, що підтверджують вартість активів, у разі:

місцезнаходження активів за межами України;
декларування валютних цінностей, розміщених на рахунках у банках в Україні;
декларування прав грошової вимоги.

Щодо інших активів, декларант може додати копії документів що підтверджують їх вартість. За бажанням декларант може самостійно визначити вартість рухомого українського майна, крім:

дорогоцінних металів;
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
витворів мистецтва;
дорогоцінного каміння та виробів з нього.

Ставки єдиного збору становлять 5%, 9% та 2,5%. При розстрочці ставки перетворюються відповідно на 6%, 11, 5 % та 3%. Тимчасово з 1 вересня 2021 року по 1 березня 2022 року замість ставки 9% застосовується ставка у 7% відсотків, яка у разі розстрочки перетворюватиметься на 9,5%.

Ставка збору складає 5 % вартості:
валютних цінностей в українських банках;
права грошової вимоги до резидентів;
інших активів, що знаходяться (зареєстровані) в Україні.
Ставка збору складає 9 % вартості:
валютних цінностей на рахунках іноземних банків;
валютних цінностей які зберігаються в іноземних фінансових установах;
права грошової вимоги до нерезидентів;
інших активів, що знаходяться (зареєстровані) за кордоном.
Ставка збору складає 2, 5 % номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу 365+ днів без права дострокового погашення, придбаних з 1 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року до подання декларації.

Які правові наслідки амністії?

Правовими наслідками амністії є:

звільнення від обов’язку сплати податків з доходів, за які набуті активи, що мали сплачуватись у будь-якому податковому періоді до 1 січня 2021 року;
відповідне звільнення від відповідальності за порушення податкового та валютного законодавства.

Які гарантії обіцяє декларантам держава?

до декларанта не можуть:
застосовуватися заходи забезпечення кримінального провадження та вчинятися слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні у зв’язку з придбанням активів за будь-який період до 1 січня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень за статтями 212, 212^–¹Кримінального кодексу України;
розпочинатися провадження про адміністративні правопорушення податкового та валютного законодавства, а також за статтями 155^–¹, 162, 162^–¹, 163^–¹, 163^–², 163^–¹⁵, 164, 164^–¹, 164^–², 165^–¹, 166^–⁶ Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо такі активи набутті до 1 січня 2021 року.
декларації, а також відомості, що містяться в них, не можуть бути використані в розслідуваннях та/або перевірках стосовно декларанта, а також як докази у кримінальних провадженнях, справах про адміністративні правопорушення, цивільних та адміністративних справах;
задекларовані активи, а також декларація не можуть бути використані як підстава для кримінального провадження за статтями 212 і 212^–¹Кримінального кодексу України, або повідомлення про адміністративне правопорушення за статтями 155^–¹, 162, 162^–¹, 163^–¹, 163^–², 163^–⁴, 163^–¹⁵, 164, 164^–¹, 164^–², 165^–¹, 166^–⁶ Кодексу України про адміністративні правопорушення, або як доказ визнання декларантом факту вчинення ним зазначених правопорушень чи визнання ним вини у вчиненні цих порушень.

КРИТИКА ЗАКОНУ

Демотивація та порушення справедливості фіскалізації

Ми вже відзначали, що будь-яка податкова амністія терпить критику за те, що ніби то зводить нанівець понесений законослухняними платниками фіскальний тиск. «Амністія для порушників – це штраф для сумлінних платників». На додаток амністія часто розхолоджує порушників, які продовжують порушувати, чекаючи на наступні амністії. І такі очікування нерідко є виправданими, у деяких країнах, наприклад Італії, амністії вже сталі подібні на національну ідею.

У той же час багато хто згадує, як українські посадовці ще нещодавно легалізовували активи шляхом декларування без сплати жодного збору, що робить вищеокреслений дефект будь-якої амністії ще більш виразним.

Зловживання та переслідування через неоднозначність

Законом передбачається проведення органами спеціальної перевірки правильності декларування, сплати збору та виконання інших вимог закону, які, на жаль, не завжди є чіткими та такими, що усувають суперечливе тлумачення.

Наслідком невиконання вимог закону декларантом буде те, що декларація вважатиметься не поданою. Відтак на декларанта не розповсюджуватимуться запропоновані гарантії та звільнення від відповідальності. При цьому, контролюючі органи вже матимуть наведені самим декларантом відомості, що внаслідок усунення гарантій та «недоторканності» можуть послугувати для переслідування та застосування санкцій, у т.ч. кримінально-правових.

Приклад вищенаведеної ситуації може статися, коли декларант визначить вартість нерухомості за витратами, понесеними на її придбання, а контролюючий орган за оціночною ринковою вартістю на момент декларування. Адже Закон визначає, що «база для нарахування збору визначається, зокрема, але не виключно, як: витрати декларанта на придбання (набуття) об’єкта декларування; вартість, що визначається на підставі оцінки майна та майнових прав…».

Та й що далеко ходити за прикладами, якщо на початку Закону ми бачимо: «…декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою … належних їй активів … якщо такі активи фізичної особи були одержані … за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори…, та/або які не були задекларовані…, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 1 січня 2021 року». Постає питання: чи можна декларувати активи, набуті після 1 січня 2021 року за доходи, отримані до настання цієї дати? Контролюючий орган матиме свою відповідь.

Наведені приклади неоднозначності положень закону не є поодинокими.

Переслідування внаслідок обмежених гарантій та звільнення від відповідальності

Запропоновані гарантії та звільнення від відповідальності торкаються доволі обмеженого ряду статей Кримінального кодексу України.

Так, гарантії та звільнення від відповідальності не поширюються на активи, здобуті внаслідок вчинення достатньо великої низки інших можливих правопорушень (у першу чергу кримінальних), окрім передбачених статтями 212, 212-1, 366, 367 Кримінального кодексу України та низки статей Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Декларація та відомості у ній можуть бути використані для притягнення декларанта до відповідальності за дачу або отримання хабара, незаконне збагачення, підкуп надавачів публічних послуг або ж отримання підкупу такими особами, а також велику кількість інших злочинів.

Ба більше того гарантії та звільнення від відповідальності за ст. 212, 212-1, 366, 367 КК України можливі лише у разі, якщо стосовно таких активів ще не почате кримінальне провадження.

Переслідування пов’язаних фізичних та юридичних осіб

Якщо коротко – проблема у тому, що усі передбачені законом гарантії та звільнення від відповідальності розповсюджуються лише на декларанта – фізичну особу.

За таких обставин виникає проблема можливості переслідування та притягнення до відповідальності юридичних осіб, у яких декларант є або був бенефіціаром, засновником, учасником, посадовою особою тощо.

Аналогічно, декларації та відомості у них можуть стати підставою для відкриття кримінальних проваджень та притягнення до відповідальності пов’язаних фізичних осіб, так чи інакше причетних до порушення декларантом податкового та валютного законодавства.

«Вбивство Гаврили Принципа» для виправдання посилення податкового тиску

На практиці навіть успішна у перший час податкова амністія не здатна забезпечити значних находжень бюджету у довгостроковій перспективі, якщо не відбувається підвищення податкового тиску та (або) підсилення заходів контролю та відповідальності.

У прикінцевих та перехідних положеннях Закону Кабінет міністрів України зобов’язано протягом дев’яти місяців з дня набрання Законом чинності розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо посилення контролю за повнотою оподаткування доходів фізичних осіб.

Чого очікувати від цих заходів – загадка, щільно покрита занепокоєнням платників, що і так втомилися від подекуди небгрунтованого фіскального навантаження, а також зумовленої ним необхідності щось вигадувати або ж йти на відверті правопорушення.

Легалізація злочинних активів та корупційних здобутків

До того ж однією із основних небезпек амністій є легалізація доходів, здобутих злочинним шляхом. Закон передбачає відсутність перевірки джерела походження коштів, за які набуто активи, що може призвести до масштабної легалізації «чорного олігархату».

Також передбачено заборону декларування для посадовців, що подавали або мали подавати декларації за антикорупційним законодавством за будь-який період з 1 січня 2005 року. Однак НБУ вже звернувся до НАЗК із листом у якому відзначено, що на разі не існує бази таких осіб, а відтак дієвого механізму їх відслідковувати, що також може сприяти легалізації комерційних здобутків. Та й що заважає цим категоріям осіб декларувати активи через сім’ю чи родичів, як вони це звикли робити?

На жаль, з урахуванням викладеного, застосування цього Закону на практиці може нагадати сумну приказку Анахарсіса, зображеного якого розміщене вище: «Закон як павутиння – сильний прорве, а слабкий ув’язне»