Джерела цивільного права

Поняття і види джерел цивільного права.

Джерело права – це форма вираження правових норм, що має загальнообов’язковий характер.

Джерело права – є нормативні акти, де найвище місце займають закони.

Джерела цивільного права:

1. Цивільне законодавство.
2. Міжнародні договори України (мають приорітет перед національним законодавством 3 ст. Конституції України).
3. Звичаї, які складаються у сфері зобов’язальних відносин (ст. 526 Цивільного кодексу) .

Звичаї ділового обороту – це загальноприйняті правила поведінки, які склалися в діловому обороті (неодноразово, завдяки багаторазового використання).

Всі цивільно-правові акти складають певну систему, які побудовані за принципом ієрархії (тобто чим вища юридична сила нормативного акту, тим вище він в системі законодавства).

Принципи ієрархії:

1. Очолює – Конституція України, на основі неї приймаються інші і не повинні суперечити їй.
2. Цивільний кодекс України – централізований, загальногалузевий, кодифікований нормативно-правовий акт.
3. Цивільні закони («Про акціонерне товариство», «про страхування»).
4. Підзаконні нормативно-правові акти (укази Президента України, розпорядження і постанови Кабінету Міністрів України).
5. Відомчі нормативно-правові акти (Акти міністерств та інші акти виконавчої влади).

Дія цивільного законодавства:

1. В часі.
2. В просторі.
3. За колом осіб (на всіх осіб, які проживають на території України).

Дія цивільного закону в часі.

Прийняття закону – Верховна Рада, закон набирає чинності через 10 днів з дня його оприлюднення, але не раніше для опублікування (якщо інша дата незазначена в законі)

«Водний закон» – відбувається це тоді, коли приймається якийсь великий закон (кодекс) який вносить багато змін.

Закон не має зворотної сили – нормативні акти, які приймаються в державі (відносяться лише до) керуються лише тим законом, який існував під час вирішення цих певних питань.

Дія цивільного законодавства в просторі.

Поширюється на всю територію України всі цивільно-правові норми.

Застосування: у загальній теорії права поширені різні класифікації норм права, зокрема:

Характер будь-якої норми залежить від її ступеню обов’язковості для учасників норми поділяються на:

• Диспозитивні (якщо норма містить правило, яке учасники можуть змінювати на свій розсуд 576, 334.)
• Імперативні – норма містить правила, які не можна змінити (260, 389, 602).

Під тлумаченням цивільно-правових норм розуміють з’ясування змісту норми шляхом усунення виявлених в ній неточностей і неясностей.

• Залежно від суб’єкта.

1. Автентичне тлумачення – має місце тоді коли суть норми роз’яснює орган, який її прийняв, має ту ж систему що й закон.
2. Легальне тлумачення – суть норми норми роз’яснюється органом, який має право її роз’яснювати в силу закону.
3. Судове тлумачення – коли суть норми роз’яснюється судовим органом в своєму рішенні.
4. Доктринальне або наукове тлумачення – коли суть норми роз’яснюється науковцями, практиками, юристами.

• Залежно від способу тлумачення:

1. Граматичне тлумачення – суть норми з’ясовується за допомогою правил граматики ст. 39 Цивільного кодексу.
2. Логічне тлумачення – суть норми з’ясовується за допомогою правил логіки (ст. 354 Цивільного кодексу).
3. Історичне тлумачення – суть норми з’ясовується порівнянням її змісту з тими нормами в яких історичних рамках вона приймалася.

• Залежно від обсягу:

1. Буквальне тлумачення – тоді, коли суть закону відповідає тексту.
2. Розширене тлумачення – коли суть норми ширше ніж буквальний текст.
3. Обмежуване тлумачення – коли суть норми вужча ніж її буквальний зміст.

Застосування законодавства за аналогією.

Закон аналогії ч.1 ст. 8 ЦК

1. Аналогія закону – це застосування до суспільних відносин, що потребують правового регулювання але не передбачених прямо законом, правових норм що регулюють ситуації коли не можемо знайти навіть схожу норму тоді нам допомагає аналогія права.

Аналогія права ч.2 ст. 8 ЦК – це визначення прав і обов’язків сторін право відношення на підставі не конкретних норм, а загальних засад цивільного законодавства.

Джерела цивільного права:

1. Цивільне законодавство.
2. Міжнародні договори України (мають приорітет перед національним законодавством 3 ст. Конституції України).
3. Звичаї, які складаються у сфері зобов’язальних відносин (ст. 526 Цивільного кодексу) .

Звичаї ділового обороту – це загальноприйняті правила поведінки, які склалися в діловому обороті (неодноразово, завдяки багаторазового використання).

Всі цивільно-правові акти складають певну систему, які побудовані за принципом ієрархії (тобто чим вища юридична сила нормативного акту, тим вище він в системі законодавства).

Принципи ієрархії:

1. Очолює – Конституція України, на основі неї приймаються інші і не повинні суперечити їй.
2. Цивільний кодекс України – централізований, загальногалузевий, кодифікований нормативно-правовий акт.
3. Цивільні закони («Про акціонерне товариство», «про страхування»).
4. Підзаконні нормативно-правові акти (укази Президента України, розпорядження і постанови Кабінету Міністрів України).
5. Відомчі нормативно-правові акти (Акти міністерств та інші акти виконавчої влади).

Дія цивільного законодавства:

1. В часі.
2. В просторі.
3. За колом осіб (на всіх осіб, які проживають на території України).

Дія цивільного закону в часі

Прийняття закону – Верховна Рада, закон набирає чинності через 10 днів з дня його оприлюднення, але не раніше для опублікування (якщо інша дата незазначена в законі)

«Водний закон» – відбувається це тоді, коли приймається якийсь великий закон (кодекс) який вносить багато змін.

Закон не має зворотної сили – нормативні акти, які приймаються в державі (відносяться лише до) керуються лише тим законом, який існував під час вирішення цих певних питань.

Дія цивільного законодавства в просторі

Поширюється на всю територію України всі цивільно-правові норми.

Застосування: у загальній теорії права поширені різні класифікації норм права, зокрема:

Характер будь-якої норми залежить від її ступеню обов’язковості для учасників норми поділяються на:

• Диспозитивні (якщо норма містить правило, яке учасники можуть змінювати на свій розсуд 576, 334.)
• Імперативні – норма містить правила, які не можна змінити (260, 389, 602).

Під тлумаченням цивільно-правових норм розуміють з’ясування змісту норми шляхом усунення виявлених в ній неточностей і неясностей.

• Залежно від суб’єкта.

1. Автентичне тлумачення – має місце тоді коли суть норми роз’яснює орган, який її прийняв, має ту ж систему що й закон.
2. Легальне тлумачення – суть норми норми роз’яснюється органом, який має право її роз’яснювати в силу закону.
3. Судове тлумачення – коли суть норми роз’яснюється судовим органом в своєму рішенні.
4. Доктринальне або наукове тлумачення – коли суть норми роз’яснюється науковцями, практиками, юристами.

• Залежно від способу тлумачення:

1. Граматичне тлумачення – суть норми з’ясовується за допомогою правил граматики ст. 39 Цивільного кодексу.
2. Логічне тлумачення – суть норми з’ясовується за допомогою правил логіки (ст. 354 Цивільного кодексу).
3. Історичне тлумачення – суть норми з’ясовується порівнянням її змісту з тими нормами в яких історичних рамках вона приймалася.

• Залежно від обсягу:

1. Буквальне тлумачення – тоді, коли суть закону відповідає тексту.
2. Розширене тлумачення – коли суть норми ширше ніж буквальний текст.
3. Обмежуване тлумачення – коли суть норми вужча ніж її буквальний зміст.

Застосування законодавства за аналогією.

Закон аналогії ч.1 ст. 8 ЦК

1. Аналогія закону – це застосування до суспільних відносин, що потребують правового регулювання але не передбачених прямо законом, правових норм що регулюють ситуації коли не можемо знайти навіть схожу норму тоді нам допомагає аналогія права.

Аналогія права ч.2 ст. 8 ЦК – це визначення прав і обов’язків сторін право відношення на підставі не конкретних норм, а загальних засад цивільного законодавства.